Сторінка психолога

Гарасимчук Ганна Миколаївна - практичний психолог

Спеціальність: практичний психолог, соціальний педагог

Категорія: вища

У школі працює з 01.09.2016 р

Освіта: Луганський педагогічний університет ім. Тараса Шевченка

Життєве кредо: "Прагни не до того, щоб добитися успіху, а до того, щоб твоє життя мало сенс"

Контакти: 0667162586, harasymchuk_gm@piskyschool.pp.ua

Навіщо дітям потрібні шкільні психологи?

Майже у кожній школі є психолог. Але деякі учні про це навіть і не знають. А більшість тих, хто знають, все одно до них не ходять, навіть якщо і мають певні проблеми. То навіщо ж тоді все-таки потрібні шкільні психологи?

В деяких школах ставлення дітей до психологів дуже дивне. Особливо це стосується молодших класів. Так, якщо однокласник відвідує психолога, то його починають вважати ненормальним, божевільним, дражнити психом. Це тому, що діти мало обізнані у тому, чим займаються психологи, тому і видумують різноманітні міфи.

В чому полягає робота шкільного психолога та які її особливості?

Шкільні психологи відносяться до групи психологів-педіатрів. Але, на відміну від самих педіатрів, вони не займаються лікуванням дітей. Вони існують в основному для того, щоб вислухати проблему, дати пораду. Чи помічали ви, що коли комусь викажеш свої тривоги, то одразу й легше стає на душі. Для деяких роль “жилетки”, у яку можна виплакатись, виконують друзі чи батьки. Але ж бувають такі ситуації, що соромно або незручно розповісти мамі, а подруга потрібної поради не дасть, адже сама не має життєвого досвіду. В таких випадках допомагає психолог. Він у жодному разі не має права розголошувати інформацію, яку розповів учень. Лише у крайньому випадку може поговорити з батьками.

Також шкільні психологи багато проводять різних досліджень. Крім цього, в деяких школах вони ведуть факультативи з психології та виступають кураторами курсових робіт. Досить багато дітей цікавить дослідження тем з психології, адже вони пишуть у своїх роботах саме про ті проблеми, які цікавлять власне їх самих. Це дозволяє їм краще розібратися у своїх проблемах та знайти шляхи їх вирішення.

Графік роботи практичного психолога

Психологічна служба закладу

    • сприяє формуванню особистісних якостей, розвитку психічних процесів учнів школи;

    • проводить психодіагностику та корекційно - розвивальну роботу серед школярів, батьків, педагогів;

    • допомагає в створенні комфортного психологічного клімату для здійснення освітньо - виховного процесу.

Психолог школи проводить консультації для дітей та батьків у вирішенні питань:

    1. Підвищення рівня розвитку пізнавальних психічних процесів (сприймання, пам'ять, уява, мислення, увага).

    2. Вивчення та формування особистісних якостей, ціннісних орієнтирів, розвиток обдарованості дитини, підвищення самооцінки.

    3. Розвиток комунікативних та організаторських (лідерських) здібностей учнів.

    4. Допомога у професійному самовизначеності старшокласників.

    5. Профілактика та корекція поведінкових порушень в учнів.

    6. Просвітницька робота серед учнів, батьків по формуванню навичок здорового способу життя.

Завдання практичного психолога ґрунтуються на основі посадових обов'язків психолога школи та вимог навчального закладу:

    • Сприяти всебічному розвитку психіки особистості школярів молодшого, середнього та старшого шкільного віку.

    • Визначення рівня розвитку пізнавальних процесів пам’яті, уваги, уяви, мислення, сприйняття.

    • Психологічний супровід учнів 1-их, 5-их класів в процесі їх адаптації до навчання.

    • Психологічна допомога учням у їх професійному самовизначенню.

    • Формування взаємної емпатії, поваги з метою згуртованості класного та педагогічного колективів.

    • Формування взаємної стратегії поведінки між батьками та школою під час навчання і виховання учнів.

    • Психологічний супровід учнів 11-их класів у підготовці до ЗНО.

Слід відмітити, що успішність вирішення важливих проблем навчально – виховного процесу, пов’язаних із недисциплінованістю, важковихованістю, неуспішністю, дезадаптацією учнів, залежить від єдності зусиль 5-ох сторін:

    • вчитель;

    • учень;

    • психолог;

    • соціальний педагог;

    • батьки.

Практика показує, що відсутність взаємодії, узгодженості думки однієї із сторін ускладнює розв’язання проблеми або ж з часом загострює її. Важливим є досягнення співпраці із батьками:

    • інформування змісту проблеми;

    • переконання їх щодо важливості вирішення;

    • вивчення основ сімейного виховання;

    • визначення обізнаності батьками особистісних якостей дитини.

Необхідно зазначити, що саме сімейне виховання є «колискою» майбутнього розвитку особистості. Те, як батько з матір’ю прищеплять в свідомості дитини почуття відповідальності, поваги, взаєморозуміння, любові до ближнього, любові до праці, впливає на становлення такої «Я» позиції, яка відповідає суспільно прийнятим нормам життя.

Тому батькам в процесі виховання слід дотримуватись таких принципів:

    • виховувати дитину у взаємній любові зі сторони усіх членів сім’ї;

    • поєднання батьківської любові із розумним, доброзичливим покаранням словом, яке дає змогу дитині зрозуміти провину і не відчути себе приниженим. Уникайте фізичних покарань;

    • поведінка у відносинах між батьками чи іншими членами сім’ї є для дітей прикладом відносин із однолітками, в тому числі протилежної статті;

    • звички та навики культури поведінки дитини випливають, в першу чергу, із сім’ї;

    • залучати дитину до домашньої праці, пам’ятаючи, що «праця виховує людину», у праці реалізовуються можливості людини, встановлюються відносини між людьми, розвивається почуття відповідальності;

    • змалку прищеплювати любов до розумової праці, формувати мотивацію навчальної діяльності;

    • хвалити дитину за її добрі вчинки – це активізує її життєвий потенціал, але не слід перехвалювати;

    • бути спостережливим до розвитку та прояву особистісних рис характеру дитини. Це допомагає шукати підхід у вихованні та передбачати можливі негативні наслідки поведінки;

    • привчати дитину розуміти та визнавати свою провину, а батьки повинні бути прикладом у цьому;

    • не захищати дітей, якщо вони провинились;

    • не потрібно боятись довіритись із проблемами у вихованні людині, яка може допомогти;

    • у межах школи слід звертатись по допомогу до психолога, соціального педагога, вчителів, адміністрації школи.